БАЗЕВИЧ Євген Миколайович
БАЗЕВИЧ
Євген Миколайович
(06.10.1977 – 18.07.2025)
БАЗЕВИЧ
Євген Миколайович
(06.10.1977 – 18.07.2025)
позивний «Скала»
Поліг за Україну — житиме в серцях: Пам’яті капітана Євгена Базевича
Справжній патріот, мужній воїн, людина великої гідності та незламної сили духу — таким назавжди залишиться в пам’яті капітан Євген Миколайович Базевич (позивний «Скала»). Його ім’я тепер навічно вписане в історію рідного краю та книгу пам’яті всієї України.
Євген Миколайович народився 6 жовтня 1977 року в мальовничому селі Таужне на Кіровоградщині. Тут, серед рідних краєвидів, він зробив свої перші кроки, зростав і гартував характер. З 1984 по 1994 роки навчався у Таужненській школі, де формувався як особистість.
Після одинадцятого класу Євген обрав шлях будівничого, вступивши до Українського транспортного університету. У 1999 році він здобув кваліфікацію інженера-будівельника за спеціальністю «Будівництво автомобільних доріг і аеродромів». Ще під час навчання, у 1998 році, пройшов військову підготовку, отримавши звання лейтенанта. Цей подвійний фах — творця та захисника — згодом визначив усю його долю.
1999 рік став для Євгена знаковим — він зустрів своє кохання, Олесю, і створив сім'ю. Родина оселилася у Борисполі. Він був надзвичайно турботливим батьком для двох донечок — Анастасії (2000 р.н.) та Катрусі (2008 р.н.). Для дівчаток тато був цілим всесвітом: сильним, добрим, уважним — тією опорою, що завжди поруч.
У професійному житті Євгена знали як людину слова та діла. Пройшовши шлях від водія-експедитора до механіка у ДП «Райське джерело», він проявив себе як дисциплінований, ретельний та відповідальний фахівець. З 2008 року обіймав посаду майстра з будівництва доріг у Борисполі, а з 2013-го працював старшим майстром північної МЕД на підприємстві «Київшляхміст».
Друзі пам'ятають його спокійним, надійним, тим, на кого можна було покластися в будь-якій ситуації. Євген понад усе любив природу, риболовлю, живе спілкування та щирий сміх у колі близьких.
Коли настав чорний лютий 2022 року, Євген не вагався. З перших днів повномасштабного вторгнення він став на захист держави у складі 121-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
Почавши шлях командиром взводу, з вересня 2022 року він тримав оборону на Херсонському напрямку. Навіть там, серед вибухів та втрат, життя подарувало йому диво — кохання. На фронті доля звела Євгена з бойовою медикинею Єлизаветою. У 2024 році у них народився синочок — жива частинка батька, його продовження, яке обов’язково відчує велич татового подвигу серцем.
За мужність і самовідданість капітан Базевич був удостоєний високих нагород:
- Відзнака Президента України «За оборону України»;
- Нагрудний знак «За сумлінне виконання службових обов’язків»;
- Нагрудний знак «Знак металевий сил ТрО»;
- Цінний подарунок від Командувача сил ТрО.
Капітан Євген Базевич, командир 1-ї стрілецької роти військової частини А7342, залишався вірним присязі до останнього подиху. 18 липня 2025 року його життя обірвалося у селі Гаврилівка на Херсонщині внаслідок ворожого удару FPV-дроном по автомобілю.
Це непоправна втрата для матері Валентини Дмитрівни, сестри Яни, племінника Максима, дружини, донечок, маленького синочка та всієї громади. Євген пішов у вічність у віці 47 років. Його поховали з усіма військовими почестями у рідному селі Таужне.
Схиляємо голови у глибокій скорботі. Дякуємо за відвагу, за захист, за безмежну любов до України. Його серце перестало битися, але пам'ять про нього житиме вічно.
Вічна слава і світла пам'ять Герою!
