ВЕРЕСЮК Олександр Володимирович
ВЕРЕСЮК
Олександр Володимирович
(26.12.1984 – 31.01.2024)
Пам'яті Олександра Вересюка: Життя, присвячене Україні
Вересюк Олександр Володимирович. Ці слова звучать як відлуння долі, що переплелася з історією нашої країни. Народившись 26 грудня 1984 року в місті Котовську (нині Подільськ) Одеської області, він з юних літ вбивав у себе красу української землі. У 1999 році його родина знайшла свій дім у мальовничому селі Долинівка Гайворонського району Кіровоградської області. Саме тут Олександр зростав – добрим, працьовитим, спокійним, турботливим і надзвичайно відповідальним. Тут минули його юнацькі роки, сповнені світлих надій і мрій.
Після закінчення школи у 2002 році Олександр вступив до Кіровоградського інституту регіонального управління, але доля покликала його на інший шлях. Будучи призваним на строкову службу до Збройних Сил України, він віддано служив у Євпаторії, опановуючи фах зв'язківця, електрика та стрільця. Повернувшись до мирного життя, Олександр працював будівельником, створюючи міцні основи для майбутнього. У 2006 році він створив власну родину, переїхавши до села Таужне. Його серце було сповнене планів на щасливе життя поруч із дружиною, сином та донечкою.
Але у 2014 році, коли ворог зухвало окупував Крим, Олександр, не вагаючись жодної миті, пішов добровольцем до військкомату. Його серце палало бажанням захищати свою рідну землю. Він був направлений до 79-ї окремої аеромобільної десантно-штурмової бригади на посаду мінометника. Весь період служби у зоні АТО Олександр разом із побратимами стояв на лінії оборони державного кордону в Донецькій та Луганській областях, де постійно точилися запеклі бої. Він брав участь у боях за Ольгине, Сонячне, Савур-Могилу, Степанівку, Успенку, Маринівку. У боях за Дякове він та його побратими опинилися в оточенні, але вистояли.
8 серпня 2014 року Олександр повернувся із зони проведення АТО. Вихід був надзвичайно важким – колона миколаївських десантників безперервно знаходилась під вогнем "Градів" та мінометів агресора. За свою мужність та відданість Олександр був відзначений нагородами: «Захисник Батьківщини», «Учасник АТО», «За участь у Антитерористичній операції».
Олександр Вересюк любив життя, завжди допомагав людям, мав безліч мрій на майбутнє. Він був надзвичайно працьовитим і завжди знаходив час для зустрічей із бойовими побратимами. Війна залишила глибокий слід на його здоров'ї. 31 січня 2024 року життя Вересюка Олександра Володимировича трагічно обірвалося. Йому назавжди залишилося 39 років.
Похований Олександр у рідному селі Долинівка. Ховало його все село, віддаючи останню шану своєму герою.
У Олександра залишились батьки-пенсіонери, любляча дружина, син, донька, брат та рідні. У пам'яті всіх, хто знав Сашу, збереглися лише найсвітліші спогади про нього. Ми ніколи не забудемо про його подвиг і неоціненний вклад у нашу Перемогу. Світла пам'ять про Олександра Володимировича житиме вічно в наших серцях.
