БОДЯК МАКСИМ АНДРІЙОВИЧ
БОДЯК
МАКСИМ АНДРІЙОВИЧ
(09.04.2003 – 01.11.2023)
Бодяк Максим Андрійович народився 9 квітня 2003 року в селі Борозенське Великоолександрівського району Херсонської області.
У 2014 році, коли росія почала військову агресію на Сході України, батько Максима Андрій Бодяк пішов захищати кордони України і, на превеликий жаль, загинув у серпні 2015 році. У рідному селі Максим закінчив дев'ять класів, потім вступив до ліцею у Львові. Закінчивши його, у 2020 році вступив до Київського університету імені Бориса Грінченка на спеціальність «Філософія».
Серед студентської спільноти Максим виглядав дуже скромним, тихим і добрим хлопцем. Але його фізичні показники – високий, спортивної зовнішності, не дозволяли бути не помітним. Він відразу в групі став душею компанії. З другого курсу почав поєднувати навчання з трудовою діяльністю.
У дискусіях на парах завжди виявляв проєвропейську позицію, був прибічником модернізації нашої країни. Не раз допускав можливість «великої війни» з росією. Ніхто в це не хотів вірити, але, як виявилося, Максим був правий.
З перших днів повномасштабного вторгнення рф в Україну, він пішов служити в Добровольче формування територіальної громади - спочатку в Києві на блокпостах, був на полігонах в Житомирі та в Черкасах.
З 8 вересня 2023 року поступив на службу до Збройних Сил України. Прослужив трохи більше місяця.
Під час виконання складного бойового завдання 1 листопада 2023 року в районі Токмака разом з побратимами потрапив під мінометний обстріл. Максим разом з іншими побратимами не змогли врятуватися.
Максим залишиться в нашій пам’яті доброзичливим і талановитим юнаком, справжнім патріотом, Людиною з активною громадянською позицією, який поклав своє життя за незалежність України.
Відважного сина України, старшого сержанта Збройних Сил України МАКСИМА АНДРІЙОВИЧА БОДЯКА, поховано 3 листопада 2024 року, з усіма військовими почестями, у селі селі Борозенське Херсонської області поруч з батьком.
У захисника залишилася мама, яка проживає в селищі Завалля.
Герої не вмирають, вони живуть з нами – в наших серцях...
