НАСТАСЕНКО ОЛЕКСАНДР В ВАСИЛЬОВИЧ
НАСТАСЕНКО
Олександр Васильович
(01.06.1974 – 28.12.2022)
Першого червневого дня 1974 року, у затишному селищі Салькове, що розкинулось на Кіровоградщині, народився Олександр Васильович. З дитинства його серце тягнулося до всього живого, і ця любов до тварин привела юного Олександра до Олександрійського ветеринарного технікуму. Після навчання він віддав свій громадянський обов'язок, вступивши до лав Збройних Сил України, де служив у танкових військах у славетній Десні.
Повернувшись до рідного Салькового, Олександр деякий час працював, а потім знову прагнув знань, вступивши до Білоцерківського аграрного університету, де здобув глибокі знання ветеринара-епізоотолога. У Заваллівській громаді та далеко за її межами Олександра Васильовича знали як висококласного фахівця, до якого завжди можна було звернутися за мудрою порадою. Його чуйне серце ніколи не відмовляло у допомозі, і він без вагань вирушав туди, де його чекали. Для багатьох він був не просто лікарем для тварин, а доброю та щирою людиною.
Для своєї родини Олександр був справжнім скарбом: уважним, невтомним та вмілим господарем. Для батьків він був люблячим та чуйним сином, для дружини – вірним та ніжним чоловіком, для дітей – турботливим батьком, а для онуки – найкращим у світі дідусем, чия любов зігрівала всіх.
Коли на українську землю прийшла війна, Олександр Васильович без жодного вагання став на її захист. Його мужнє серце не могло стояти осторонь, коли рідна земля палала.
28 грудня 2022 року молодший сержант Настасенко Олександр Васильович загинув під час виконання бойового завдання у пекельному районі міста Бахмут Донецької області. Його життя обірвалося у боротьбі за свободу та незалежність України.
З почестями провели Героя в останню путь у рідному Сальковому. Його світлий образ назавжди залишиться в пам'яті тих, хто знав його, хто любив його, хто цінував його доброту та відданість. Його жертовність навіки вписана в історію боротьби за нашу вільну Україну.
