ПРОАСПЕТ ОЛЕГ ВІКТОРОВИЧ
ПРОАСПЕТ
ОЛЕГ ВІКТОРОВИЧ
05.01-1968 – 31.10.2023
Сьогодні ми з глибоким сумом і шаною згадуємо Олега Вікторовича, людину незвичайної долі та великого серця, який народився 5 січня 1968 року в молдовському селі Старий Альбінець у дружній робітничій родині.
Життя Олега Вікторовича було сповнене праці та відданості. Після школи він опанував професію водія, відслужив строкову службу та трудився в різних куточках колишнього Радянського Союзу. У 1990 році доля привела його до селища Салькове, де на цукровому заводі він зустрів свою долю – Людмилу Кучерук. Разом вони створили міцну родину, виховали чудову доньку Крістіну, а згодом раділи появі онучки Настуні, яка стала справжньою втіхою для всієї родини.
Олег довгі роки був сумлінним працівником цукрового заводу. Коли ж підприємство закрилося, він не побоявся їздити на роботу до Києва, аби забезпечити добробут своїх близьких. У будь-якій справі Олег прагнув бути кращим. На роботі його показники завжди були найвищими, він вирізнявся своєю працелюбністю та наполегливістю.
Справжнім захопленням Олега був футбол. Його нестандартна гра на позиції півзахисника, особливо влучні удари лівою ногою через усе поле, викликали фурор серед уболівальників. Він був гордістю та совістю місцевої команди «Цукровик».
Його найкращі якості проявилися і на фронті. 25 лютого 2022 року, в перші дні повномасштабного вторгнення, Олег одним з перших добровольців став на захист України. Він мужньо тримав оборону на Київщині, а згодом служив у складі 58-ої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського на Чернігівському, Сумському та Бахмутському напрямках. Його відданість, сміливість та невтомність були прикладом для побратимів, яким він став вірним товаришем і мудрим наставником у боях.
На жаль, війна залишила свій жорстокий слід. Контузія та важкі умови окопного життя підірвали здоров’я Олега. Після операції та тривалої реабілітації у серпні 2022 року він був звільнений зі служби за станом здоров’я.
Повернувшись додому, Олег усім серцем залишався з побратимами на фронті. Його справедливе серце не могло змиритися з війною та втратами. Він важко переживав загибель бойових товаришів.
На превеликий жаль, 31 жовтня 2023 року наслідки війни передчасно обірвали життя Олега Вікторовича.
Проаспета Олега Вікторовича поховали у селищі Салькове. Саме тут він знайшов свій дім, створив сім'ю та прожив значну частину свого життя. Це місце стало для нього рідним, і тепер тут він знайшов свій вічний спокій.
Світла пам'ять про Олега Вікторовича назавжди залишиться в серцях його рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав. Його мужність, працьовитість, відданість родині та Батьківщині будуть для нас вічним прикладом.
