БІЛИК СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
БІЛИК
Сергій Олександрович
18.12.1989 – 19.10.2023
Сергій Олександрович Білик – справжній син своєї Батьківщини, чиє життя, хоч і обірвалося трагічно, є прикладом мужності, відданості та незламної любові до рідної землі. Народившись 18 грудня 1989 року в мальовничому місті Тульчині, що на Вінниччині, він згодом разом із родиною переїхав до затишного селища Салькове Заваллівської громади. Саме тут минуло його дитинство – спокійне, позначене добротою, допитливістю та небагатослівністю.
Після закінчення школи Сергій обрав фах електромонтера, вступивши до уманського училища. Його душа прагнула глибшого розуміння людської природи, тому він на рік став студентом Уманського педагогічного університету, мріючи стати психологом. Проте поклик практичної діяльності привів його до Гайворонського РЕСу, де він працював електромонтером.
Згодом Сергій повернувся ближче до рідних країв, знайшовши роботу на місцевому підприємстві «Чарнокіт», а потім – на Кременчуцькому гірничо-переробному підприємстві. Його відповідальність та працьовитість завжди забезпечували його роботою.
З початком повномасштабного вторгнення, не вагаючись ні миті, у березні 2022 року Сергій став добровольцем Збройних Сил України. Він безстрашно став на захист рідної землі, демонструючи неймовірну відвагу. У званні старшого солдата зенітно-ракетного комплексу він проявив героїзм, збивши ворожий літак СУ-25.
Навіть важке поранення не зламало його бойового духу. Залишивши госпіталь, він знову повернувся до своєї військової частини, прагнучи бути поруч із побратимами на передовій. Сергій постійно брав участь у найзапекліших бойових операціях на нульових позиціях, неодноразово отримував поранення, але завжди знаходив у собі сили повертатися в стрій. На жаль, 19 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання стрільця-снайпера 110 механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручного під Авдіївкою Покровського району Донецької області його життя обірвалося.
Поховали Героя Сергія Білика з усіма військовими почестями в рідному для його родини селищі Салькове, де залишилися його батько, мати та сестра.
За виявлену особисту мужність, самовіддане виконання військового обов’язку та героїзм у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України старшого солдата Білика Сергія Олександровича Указом Президента України від 02 січня 2024 року № 2/2024 нагороджено орденом “За мужність” ІІ ступеня (посмертно).
Світла пам'ять про цього хороброго воїна, справжнього патріота, назавжди залишиться у наших серцях. Його жертовність є вічним прикладом для майбутніх поколінь українців.
