ЮНЕВИЧ ОЛЕГ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Юневич
Олег Олександрович
(16.08.1995 – 29.09.2023)
Олег Олександрович Юневич народився 16 серпня 1995 року в мальовничому селі Жакчик Кіровоградської області. Його батьки, Галина Миколаївна та Олександр Юрійович, не лише подарували йому життя, а й заклали міцний фундамент цінностей, які згодом стали визначальними у його характері – мужності та патріотизмі.
Шлях Олега до захисту України розпочався зі служби за призовом у Збройних Силах України, яку він продовжив за контрактом. Його служба проходила в Івано-Франківській області, де він набув бойового досвіду, беручи участь в антитерористичній операції та операції Об'єднаних сил на сході країни.
В цей період життя Олег зустрів Аню, яка стала його дружиною та вірною супутницею. Разом вони будували плани на майбутнє, працюючи за кордоном та мріючи про спільне щастя.
Однак, повномасштабне вторгнення росії в Україну внесло трагічні корективи в їхні плани. Олег не зміг залишатися осторонь, спостерігаючи за тим, як його рідна земля потерпає від ворожої навали. Він свідомо відмовився від відносно спокійного життя за кордоном, де мав стабільну роботу, і став на шлях воїна. Його рішення було продиктоване не лише бажанням захистити Горохолину, яка стала йому близькою, але й глибоким патріотизмом та любов'ю до всієї України, включаючи рідне серцю село Жакчик та його батьків.
На фронті Олег проявив себе мужнім та незламним бійцем. Він пройшов крізь пекельні випробування, перебуваючи в найгарячіших точках бойових дій. Ворожі обстріли не зламали його духу, він завжди повертався до побратимів, демонструючи свою стійкість та відвагу.
На жаль, війна забирає найкращих. 29 вересня 2023 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вербове Запорізької області, життя Олега трагічно обірвалося. Він отримав важкі поранення, несумісні з життям, і помер у Запорізькій обласній клінічній лікарні. Йому було лише 28 років…
Олег Юневич служив головним сержантом, командиром взводу протитанкових ракетних комплексів у складі штурмового батальйону. Був не лише професійним військовим, але й чуйною, доброзичливою людиною, яку цінували за її щирість, веселу вдачу та вміння знаходити спільну мову з усіма. Його влучні жарти піднімали бойовий дух побратимів у найскладніших ситуаціях.
Для своїх друзів та побратимів Олег, син Галини Миколаївни та Олександра Юрійовича, назавжди залишиться в пам'яті як людина великої душі, справжній патріот, який віддав своє життя за мир та свободу України. Він боровся за те, щоб його рідний Жакчик, його Горохолина, уся Україна жили вільно та незалежно.
Тепер Олег оберігатиме свою родину і нас з вами з небес. Вічна пам'ять тобі, Герою! Твій подвиг ніколи не буде забутий. Слава Герою!
