КОЗЕЛ АНАТОЛІЙ ДМИТРОВИЧ
КОЗЕЛ
Анатолій Дмитрович
(17.05.1976-07.01.2023)
Анатолій Дмитрович Козел народився 17 травня 1976 року в мальовничому селі Таужне. Його дитячі та юнацькі роки пройшли у стінах Таужненської школи, де формувався його добрий і щирий характер.
Після закінчення навчання, з 1994 по 1996 роки, Анатолій з честю виконав свій громадянський обов'язок, відслуживши в армії. У період з 1998 по 2001 роки він працював експедитором, а згодом, з травня 2007 по жовтень 2008 року, повернувся до рідної школи, де сумлінно працював робітником з комплексного обслуговування будівлі. З 2013 по 2019 роки Анатолій був невід'ємною частиною Гайворонської міської ради, де його відповідальність та доброзичливість цінували на посаді водія. Його працелюбність знайшла свій прояв і на ТОВ «Сторес», де він працював заправником.
Перший шлюб Анатолія, на жаль, не склався. Проте у 2008 році доля подарувала йому зустріч з Мальвіною, жінкою з добрим серцем, яка на той час самостійно виховувала донечку Вікторію. Цікаво, що Анатолій та Мальвіна були знайомі ще зі шкільних років, але їхні серця з'єдналися лише у 2008 році, коли обоє були вільні. Дві самотні душі знайшли одне в одному справжнє щастя. Анатолій одразу став для маленької Вікусі люблячим і турботливим батьком, і дівчинка з першого дня почала називати його татом. Їхня родина сповнилася безмежною радістю, коли у 2010 році на світ з'явилася їхня спільна донечка, чарівна Діана. Анатолій був люблячим чоловіком і надзвичайно турботливим батьком, який своїми золотими руками створював для своїх дівчаток затишок і комфорт. За що б він не брався, усе в нього виходило чудово, і в їхньому домі завжди панував лад. Вони були нерозлучні, завжди разом, будували світлі плани на майбутнє, яким, на жаль, не судилося здійснитися.
У березні 2022 року, коли над Україною нависла загроза, Анатолій без жодних вагань став на захист рідної землі, приєднавшись до лав Збройних Сил України. Він віддано служив у військовій частині А7015 механіком-водієм, чесно виконуючи свій військовий обов'язок. У ніч на Святого Миколая, о 12 годині, Анатолій несподівано постукав у двері рідного дому. Його привіз волонтер Дмитро Левицький. Він приїхав до своїх дівчаток з гостинцями у довгоочікувану відпустку. Щасливі миті тривали лише десять днів, а 7 січня 2023 року, на Різдво, ворожий обстріл обірвав життя старшого солдата Анатолія Дмитровича Козела. Це сталося в районі мужнього Соледара на Донеччині.
У Героя залишилися любляча дружина Мальвіна та дві маленькі донечки, Вікторія та Діана, для яких він був найкращим у світі татом.
Його друзі та односельці пам'ятають Анатолія як щиру, доброзичливу людину, яка завжди була готова прийти на допомогу, підтримати добрим словом і вчинком.
Вічна пам'ять Герою! Його жертовність заради нашої свободи та миру ніколи не буде забута. Його світлий образ назавжди залишиться в серцях рідних та близьких.
