ТІЩЕНКО СЕРГІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ
ТІЩЕНКО
Сергій Віталійович
(27.06.1981-11.11.2022)
Сергій Віталійович Тіщенко народився під ласкавим червневим сонцем 1981 року в колоритному Баку, що розкинувся на берегах Каспійського моря. Його дитячі роки промайнули у переїздах, аж доки родина не оселилася в промисловому серці України – Кривому Розі, де Сергій закінчив школу. Прагнення до майстерності привело його до професійного училища, де він опанував міцну основу будівельної справи – фах муляра-каменщика. Згодом вогонь металу підкорився його вправним рукам, і він став висококваліфікованим електрозварювальником, чия майстерність та відповідальність цінувалися на підприємствах по всій Україні та за її межами.
У 2008 році життєва дорога привела Сергія до затишного селища Салькове, де зводилося нове гірничо-переробне підприємство “Чарнокіт”. Саме тут, серед будівельних майданів, він зустрів ніжну та щиру Ольгу Любчик. Їхні серця об’єдналися, створивши теплу та міцну родину, де Сергій став люблячим вітчимом для Ольгиної доньки Марини, даруючи їм свою турботу та увагу.
Коли ж над країною нависла чорна хмара війни, Серце Сергія, сповнене патріотизму та мужності, не могло залишатися осторонь. 8 квітня 2022 року він добровільно став до лав Збройних Сил України, обравши шлях морського піхотинця 88 батальйону 35 бригади. Його відданість службі та високий професіоналізм були відзначені – 24 серпня 2022 року він отримав заслужену грамоту та коротку відпустку. Ці миті щастя стали для Сергія та Ольги особливими, адже вони скріпили свій союз священними узами шлюбу.
Проте безжальна війна забрала його життя. 11 листопада 2022 року, виконуючи бойове завдання, Тіщенко Сергій Віталійович віддав найцінніше – своє життя.
Вічна пам’ять Герою знайшла свій спокій у землі Салькового, яке стало для нього не просто місцем роботи, а справжнім домом. Його подвиг назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав і любив.
