Духовний Валентин Олександрович
Духовний
Валентин Олександрович
(13.02.1998 – 22.05.2024)
Валентин Олександрович Духовний народився 13 лютого 1998 року в селі Могильне Заваллівської громади. Тут минули його дитинство та шкільні роки, де він здобув повну загальну середню освіту, закінчивши 11 класів. З юних літ Валентин щиро любив спорт, активно займався тенісом. На змаганнях він часто виборював призові місця, з гордістю представляючи своє рідне село та тодішній Гайворонський район.
Ймовірно, саме ця любов до спорту і надихнула його на подальший шлях. Валентин вступив до Уманського педагогічного університету імені Павла Тичини на факультет фізичного виховання. Протягом навчання в університеті він продовжував активно займатися спортом, демонструючи видатні спортивні якості та гідну конкуренцію на змаганнях різного рівня. Валентин успішно представляв честь університету як у тенісі, так і в легкій атлетиці. Він мріяв навчати дітей, ділитися з ними своєю енергією та знаннями. Під час навчання Валентин проходив практику в дитячому таборі «Чайка» (м. Гайворон) як вихователь та фізрук, а також у Могильненській школі. Діти його дуже любили за цікаві конкурси та змагання, адже він умів знайти підхід до кожного.
Валентин був втіленням найкращих якостей: високий, красивий, розумний, самостійний, добрий. Його мрії про світле майбутнє, про викладання, про звичайне щасливе життя були чіткими та реальними.
Одразу після завершення навчання його призвали на строкову службу. Проте повернутися додому не судилося: почалася повномасштабна війна. Валентин Олександрович, без вагань, підписав контракт, ставши на захист рідної землі. Додому приходили його листи, сповнені надії: "все буде добре". Та останній, як прощальний, сповістив про інше.
У травні 2024 року трагічна звістка сколихнула серця односельців. У повідомленні зазначалося, що молодий воїн, мужній захисник Батьківщини, відважний син Могильненської землі ДУХОВНИЙ ВАЛЕНТИН ОЛЕКСАНДРОВИЧ вважається зниклим безвісти. Усі сподівалися і чекали, що він повернеться живим. Та, на превеликий жаль, 13 травня 2025 року прийшло офіційне сповіщення: 22 травня 2024 року біля населеного пункту Кринки Херсонської області загинув мужній захисник України, старший стрілець десантно-штурмового відділення ІІ батальйону морської піхоти в/ч А4765. Валентин Олександрович Духовний віддав своє життя, захищаючи територіальну цілісність і суверенітет нашої держави під час безпосередньої участі у бойових діях.
Він мріяв, будував плани, але цим мріям не судилося здійснитися. Мама Юлія Анатоліївна згадує його як доброго і чуйного. Батько Олександр Станіславович, воїн-афганець, бачив у ньому сина сильного, впевненого у досягненні мети. Валік, як ласкаво називала його мама і близькі, був хорошим сином, надійним товаришем, уважним до рідних та близьких, завжди готовим прийти на допомогу іншим.
Його пам'ятають усі. Друзі, однокласники, сусіди, вчителі, діти, у яких він був педагогом – кожен, хто мав щастя знати Валентина, зберігає у серці його світлий образ. Валік був саме таким – чуйним, стриманим, добрим товаришем, який завжди приходив на допомогу.
Героя поховали у рідному селі Могильне з усіма військовими почестями.
Ми схиляємо голови перед його мужністю, відвагою, героїзмом. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від цієї втрати. Та нехай добрий, світлий спомин про нашого захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті кожного.
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
Щирі співчуття рідним і близьким.
