ЗАБОЛОТНИЙ ОЛЕГ БОРИСОВИЧ
ЗАБОЛОТНИЙ
Олег Борисович
(28.06.1990 – 30.04.2024)
З глибоким сумом і болем в серці ми згадуємо про мужнього воїна світла, який віддав своє молоде життя за свободу та незалежність рідної України. Його земний шлях обірвався 30 квітня 2024 року в пекельному полум'ї бою поблизу нескореного міста Часів Яр на Донеччині.
Заболотний Олег Борисович народився 28 червня 1990 року в затишному селі Лугова, що розкинулося на Бершадщині Вінницької області. Він зростав у великій родині, оточений любов'ю та турботою своїх батьків – Лариси Афанасіївни та Бориса Івановича Заболотних. З дитинства Олег відзначався добротою, щирістю та працьовитістю.
Після закінчення дев'яти класів Олег обрав шлях будівничої справи, вступивши до Гайворонського аграрного професійного ліцею. Там він опанував міцні знання та вправні навички муляра-штукатура, готуючись зводити мирні будівлі. Проте доля розпорядилася інакше.
Одразу після навчання, сповнений юнацького запалу та патріотизму, Олег був призваний до лав Збройних Сил України. Його військова служба розпочалася з навчань у славнозвісній Десні, після чого молодого солдата направили до Криму – у той час, коли над українським півостровом вже згущувалися ворожі хмари. Так, мирна професія будівельника поступилася місцем суворій необхідності захищати рідну землю зі зброєю в руках.
Мужньо та віддано Олег ніс службу, демонструючи силу духу та незламну волю. Коли ж на нашу землю прийшла повномасштабна війна, він без вагань став на її захист. У жорстоких боях він пліч-о-пліч з побратимами давав відсіч ворогу, не шкодуючи власного життя.
На жаль, 30 квітня 2024 року, під час виконання чергового бойового завдання поблизу Часового Яру, ворожа куля обірвала його молоде життя. Смілива душа Олега відлетіла у небесну вічність, залишивши по собі глибоку скорботу та світлу пам'ять у серцях рідних, друзів та бойових побратимів.
Відважного сина України, вірного її захисника, хороброго воїна, справжнього патріота Олега Борисовича Заболотного з усіма військовими почестями поховали у його рідному селищі Салькове, на Кіровоградщині, де він провів свої юні роки.
Олег назавжди залишиться в нашій пам'яті світлою та щирою людиною, вірним другом і надійним побратимом, свідомим громадянином та безстрашним захисником. Його мужність та жертовність є прикладом для наслідування. У нього мало б бути довге та щасливе життя, сповнене радості та звершень, але він віддав його за наше мирне майбутнє.
Вічна слава та світла памʼять Герою! Його подвиг ніколи не буде забутий.
Пам'ятаймо героїв,
Не забудьмо про всіх,
Хто за неньку Вкраїну
В лютій битві поліг!..
Хай всі бачуть, хай чує
Поклик наших завзять,
Як уміють Вкраїнці -
Жить, боротись, вмирать!..
